Пропонуємо вашій увазі тези доповіді, яку мав виголосити славної пам’яті Провідник ВО “Тризуб” ім. С.Бандери Полковник Василь Іванишин
ТЕЗИ ДОПОВІДІ НА КОНФЕРЕНЦІЇ МАіФ
8.05.2007
Факт проведення конференції Міжнародного антиімперського фронту (МАіФ) значимий у різних вимірах:
– міжнародному – тут зібралися представники різних держав і народів, щоб знайти спосіб зробити свою антиімперську боротьбу більш ефективною;
– міжрелігійному – у той час, коли у світі роздувається істерія міжрелігійного та міжконфесійного розбрату, протиставлення і взаємознищення, тут за спільний стіл сіли мусульмани і християни, які за реаліями життя розгледіли не уявного, а справжнього ворога людини, народів і людства – сатанинський імперіалізм у його двох нинішніх іпостасях: московській та американській;
– історичному – наша Конференція, по-перше, є тим рідкісним в історії фактом, коли політики двох різних культур і релігій переступають через витворене людьми різне в ім’я заповіданого Богом спільного; по-друге, вона є наслідком новочасних історичних закономірностей і необхідностей, які й звели нас тут разом; по-третє, віриться, що наша Конференція стане не тільки фактом, але й суттєвим фактором як у долі наших народів і держав, так і в міжнародній політиці;
– організаційному – незалежно від того, чим закінчиться наша Конференція, вона вже стала знаковою для кожної організації та інституції, представленої тут, і є свідченням того, що наші організації у своєму розвитку піднялися до рівня омислення власної проблематики в міжнародному та міжрелігійному контекстах;
– особистісному – усяку ідею і боротьбу уособлюють люди, і тут зібралися ті, хто, по-перше, добровільно взяв на свої плечі тягар відповідальності за долю своїх народів і цілого людства; по-друге, усвідомив, що легше подолати кількох ворогів, ніж здобути одного друга; по-третє, розуміє, що успіх нашої спільної справи залежить від кожного з нас.
Про назву нашого об’єднання. Ініціативна група назвала наш рух „антиколоніальним”. Думаю, що це мимовільне звуження нашої мети і завдань, а тому вважаю більш відповідним окреслення його як „антиімперський”, оскільки колоніалізм – лише один із виявів імперіалізму.
На нашій Конференції доцільно увиразнити зміст і спрямованість нашої спільної боротьби: це лише боротьба ПРОТИ (бо нам більше нічого робити, як боротися з імперіалізмом) чи передусім боротьба ЗА – за свою свободу і право жити за законами Божими та національними, а не за волею того чи іншого імперіаліста?
Наш Рух – політичний, а тому мусить мати спільні ідеологічні засади. Тут, як бачиться, є проблеми, оскільки в працях ідеологів та публіцистів Ісламського Опору постійно стикаємось із сплутуванням релігії та ідеології. Між тим це споріднені, але різні речі. МАіФ може існувати виключно як об’єднання різнорелігійне, а тому ми повинні ґрунтовно продумати ті ідеологічні принципи, на яких ми будемо діяти і які не будуть суперечити нашим віровченням, оскільки є спільними для наших релігій. Це складно, тим більше, що дехто сприймає Священні Писання (Тору, Євангеліє, Коран) як політичні інструкції, а не як богонатхненні тексти, які вчать, як стати, бути і за будь-яких обставин залишатися високодуховною – Божою людиною. Але, попри всі труднощі, виробити такі засади необхідно.
МАіФ – об’єднання різнорелігійне, а тому мусить мати наступний характер:
– антисатаністський;
– антиімперський;
– національно-визвольний (національно-державотворчий).
Больова точка імперій – національне питання; камінь спотикання для них – національно-визвольні ідеї, гасла, рухи; смертельна небезпека для них – націоналізм.
Глобалізм – один із виявів імперіалізму (неоімперіалізму). Глобалізм не зводиться тільки до економіки, а передбачає світову владу капіталу – тотальну й абсолютну. Єдина ефективна альтернатива йому – націоналізм як ідеологія національно-визвольної боротьби та національного державотворення й ідейна база міжнародних стосунків.
Імперіалісти не тільки не бояться релігійного фундаменталізму (тобто перетворення релігії в ідеологію і політичну практику), але й всіляко пропагують його, зате панічно бояться націоналізму. Так, США нав’язали Європі демолібералізм, внаслідок чого прискореними темпами відбувається афро-азіатська колонізація європейських країн. Але чомусь США зовсім не бояться ісламізації Європи, утвердження тут мусульманського фундаменталізму: вони з історичного досвіду знають, як легко розчленовувати політичні об’єднання, побудовані на релігійній, а не національній основі. Зате найменші прояви націоналізму європейські держави змушені засуджувати, викривати, боротися з ними, ототожнювати їх із расизмом, націонал-соціалізмом, шовінізмом, бандитизмом тощо – інакше втратять ласку США та Ізраїлю. Аналогічне ставлення до націоналізму і в Росії.
Саме тому ми повинні повернути у свідомісь народів, у політичну практику ідеї і гасла національно-визвольної боротьби. Цим ми перекреслимо імперські гасла про „війну релігій, культур, цивілізацій”.
Нам необхідно мати спільну позицію щодо терору:
а) терор допустимий тільки у боротьбі з окупантом та його холуями;
б) масовий терор, внаслідок якого гинуть невинні люди, слід однозначно засуджувати, оскільки він дискредитує визвольні рухи.
Постійний союзник наших ворогів – це наші власні недоліки і помилки. І що могли би вдіяти з нами наші вороги, якби не наші недоліки?
Стосунки між юдеями, християнами і мусульманами мали б випливати з формули: „Не назву ворогом того, хто шанує Отця мого, як і я шаную Його”.
Віруючий, що сіє міжрелігійну та міжконфесійну ненависть, – не Божий сіяч, бо хоч і молиться єдиному Богу, але черпає насіння з лантухів сатани.
Ми маємо випрацювати а) методику спільної боротьби християн та мусульманів із сатанинськими силами імперіалізму; б) методику спільних дій національно-визвольних рухів різних народів.
І тоді втішить Господь праведних, і воздасть грішникам по плодах їхніх, і посоромить ворогів наших.